Оголена лірика проти цензури та брехні
12-13 квітня 2011 року в Україні пройшов відкритий слем-турнір «Заборона на заборони» – таким чином, українські поети відсвяткували п'ятдесяту річницю польоту людини в космос і показали своє негативне ставлення до цензури.
Літературне дійство прокотилося по великих промислових містах – Донецьку та Запоріжжю. Саме там поети з Києва, Харкова, Львова, Донецька, Одеси, Луганська, Запоріжжя і Дніпропетровська зійшлися у поєдинку, щоб відточити свою майстерність і закликати всіх поціновувачів сучасного мистецтва до рішучого протесту проти Закону «Про захист суспільної моралі».
У перервах між битвами літературні та громадянські активісти організовували громадські дискусії про небезпеку встановлення цензури, поширювали листівки та збирали підписи під вимогою правозахисників прискорити розгляд законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту суспільної моралі)» (№ 6532 від 16.06.2010 ), який передбачає скасування Закону України «Про захист суспільної моралі». За час проведення заходів було зібрано понад 200 підписів і проведено 3 дискусії про небезпеку встановлення цензури. У Запорізькому Національному Університеті суперечка про захист моралі затягнулася на рекордні дві години.
Публіка Донецька та Запоріжжя добре орієнтувалась у проблемі обмеження свободи слова в Україні. Прецеденти з творами Анатолія Ульяненка, Марії Матіос та інших письменників ні для кого не були секретом. У ході дискусій учасники зійшлися на тому, що Закон «Про захист суспільної моралі» небезпечний не лише для окремих представників журналістської та творчої спільноти, але й для соціуму в цілому.
Літературне наповнення прекрасно лягало в концепцію захисту свободи вираження думок. Багато поетів відкрито протестували проти утисків і заборон, читали гострі соціальні тексти, розбурхуючи фанатів поетичної стихії. Після тривалих боїв лаври літературного першості дісталися Юга Цикорію і Тетяні Ковалевич, що вразила публіку колючістю своїх соціально-еротичних творів:
Моя лірика так глибоко й безсоромно інтимна,
Виражає пориви ерогенної шальної душі...
Не читайте, не слухайте, якщо комусь огидна!
Оголена лірика проти цензури й брехні!
Саме цей текст став неформальним гімном літературного дійства «Заборона на заборони» – турніру, ініційованого Правозахисним центром «Поступ» в рамках Громадської кампанії проти встановлення цензури ЗМІ і творів мистецтва в Україні. Підтримку даної літературної ініціативи взяв на себе Інститут Відкритого Суспільства (Open Society Institute). У регіонах слем-турнір також підтримали Літературне угруповання «СТАН» (Луганськ) і літературний клуб «99» (Запоріжжя).
Коментарі поетів і організаторів:
Прес-офіцер Кампанії проти встановлення цензури в Україні Ярослав Мінкін:
«Ми знову і знову привертаємо увагу суспільства до проблеми існування Закону «Про захист суспільної моралі». Повірте, варто владі захотіти, і будь-який сучасний поет, художник, журналіст опиниться за гратами. І це не метафора – це об'єктивна реальність! Настав час забути про розбіжності і виступити єдиним фронтом проти встановлення цензури та політичних репресій».
Переможниця запорізького слем-турніру Тетяна Ковалевич:
«Я вважаю, що література повинна бути вільна від обмежень, які можуть зробити її мертвою, затхлою і безстатевою. Турнір «Заборона на заборони» – знаменна подія в моєму житті. Я вперше перемогла в такому масштабному літературному змаганні. В атмосфері напруженої боротьби (за свободу літератури, свободу власного голосу) щиро порадували талановиті люди, які не відсиджуються в тіні, а сміливо заявляють про себе і свої переконання – це правильно. Затуляти роти в країні, де крім можливості говорити, нічого не залишилося – просто обурливо! Адже заборонами не припинити розповсюдження дитячої порнографії та розпалювання міжнаціональної ворожнечі... Коли ж це стане зрозуміло?!».
Куратор слем-турніру «Заборона на заборони», поет Володимир Вакуленко-К:
«Влада не розуміє, що слово давно стало зброєю, а поезія в цілому – тероризмом. Влада не розуміє, що література стала захалявною – кожна їхня заборона додає автору піару і збільшує наклади самвидаву. Їхня справа – відновлювати сільське господарство, забезпечувати країну продовольством, прибирати гній. А наша справа – розвивати літературу, мистецтво, мову. Пора показати владі, де її місце».
Президент літературного клубу «99», поет і журналіст Олесь Барліг:
«Запоріжжя довгий час було інертним у своєму зануренні в сучасний український літературний процес, проте в останні роки говорять про динаміку як читацької, так і письменницької активності місцевих авторів. Це і слем-змагання, і авторські вечори, і презентації книг. Література сучасного Запоріжжя тільки починає розвиватися. Саме тому ми боїмося державної цензури, яка хоче каструвати молоду українську літературу, позбавити її актуальних тем та унікального звучання».
Прес-служба Правозахисного центру «Поступ»